— Знаєш, жінко, я вже навчився говорити по-татарському. — Та ну?! — здивувалася жінка.— Ану, заговори, я послухаю! — Е... ти нічого не зрозумієш,— сказав чоловік. — Та заговори, я хоч почую. — Харчя-марчя — подай води. — Правда, що не розумію, встань та й сам напийся.
— Не розумію, від кого успадкувала наша дівчинка всі недоліки. У всякому разі, не від мене. — О, звичайно, не від тебе, бо твої всі залишилися при тобі.
Відвідувач сердито сказав офіціантові: — Послухайте, гриби, які я вчора у вас з`їв, виявилися отруйними. Я отруївся, і мені робили промивання шлунка! — Правда? — зрадів офіціант.— Значить, я виграв парі у директора ресторану.
Надумав старий холостяк у п`ятдесят років одружитися. Йому й порадили взяти вдову з сусіднього села. Прийшов він до вдови та й почав говорити про одруження. А вдова і слухати не хоче: — Що ви, що ви! У мене вже дочка на виданні! А жених не розгубився та й каже: — Тоді віддайте дочку!
— Ну, і як тобі пішло? — питають після іспиту товариші. — Дуже зле. Лише на три перші питання міг я сяко-тако відповісти. — А які то були питання? — Як називаюся, голи вродився й де мешкаю. |